Шеки і Хитці – села Лубенського району Полтавської області, розташовані на правому березі ріки Сули за 42 кілометри від райцентру, та за 30 кілометрів від залізничної станції Сенча. Число жителів Шеківської сільської ради на початок 2009р. становило- 514.осіб.

   Історія цих сіл відноситься до другої половини 17 століття.

 І Шеки, і Хитці  - були козацькими поселеннями. Назва «Шеки» походить від першого поселен.ця козака Платона Шеки ( з хутора під Миргородом). Слово «Хитці» - «нестійкий», «не постійний».  Раніше називалися Хитці Синецькі, оскільки лежали неподалік від містечка Синець (нині село Сенча Лохвицького району Полтавської області). Етнографічні особливості в одязі, в деякій мірі, різні тільки в жінок: жінки – хитцянки запинались хустками влітку під бороду, шеківські ж на шию вузликом,були худорляві , носили   кофтуки, хитцянки цього не признавали, але і ті і інші були роботящі. Чоловіки з весни і до глибокої осені носили солом’яний бриль. Їх було два – один святковий з гусячим пером, другий – робочий. Взимку кожух з овчини. Шапки почали носити з ХІХ століття. На північній околиці с. Шеки є залишки поселення доби бронзи, а на північно – східній частині Хитців в ур. Паськове – Городище  кургани скіфського походження ( ІІІ – ІV ст..н.е.). Стратегічного значення м. Снітин, ні Шеки ні Хитці  - не мають, але те, що вони були розташовані на торговельному шляху – Бахмач – Ромодан – Снітин – Сенча – Миргород сприяло їх зростанню.  

          Тепер достовірно відомо, що села Шеки і Хитці були уже відомі в період розгортання національно – визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти в 1648 – 1654 роках. В другій половині ХVІІ ст. на території Шек і Хитців проживав постійний склад жителів  - українці. У повсякденному житті простих козаків суттєвих змін не проходило.Основним заняттям населення було землеробство. На плодючому чорноземі (особливо Шеки) сіяли жито, ячмінь, просо, а пізніше садили і картоплю. Для повсякденного харчування вирощували гречку, просо, горох, гарбузи, моркву, петрушку, огірки, капусту, цибулю, часник. Наявність ріки Сули давала можливість для ловлі риби і утримання значної кількості гусей. Жали серпами і лише в ХІХ ст.. почали широко використовувати коси.Матеріали про історію сіл Хитці і Шеки другої половини ХVІІІ ст.. істотно поповнюють «сповідальні» відомості про церковні приходи Полтавської єпархії. « Округ с. Хитци. Приображенская церков деревянная с такой же отдельной колокольней построєна в 1752.  В 1771 г. с. Шеки значаться отдельным приходом»   З 1779 р.   було здійснено перепис населення і на Лубенщині.За описом1781 року ми маємо дані  і про село Шеки

                  Из книги Киевского намесничества с наименованием

   всех селений с указаним во оных числа душ и фамилии владельцев по алфавиту учиненные 1787 года, января месяца.

 27 лютого 1802 р. було створено Полтавську губернію в складі 10 повітів. В цей склад війшов і Лубенський повіт. В числі населених пунктів було село  Шеки . Село Хитці війшло до складу Лохвицького повіту.   

        Списки населенных мест Лубенского уезда по сведениям 1859 г.

Згідно із новоутвореним органом місцевого самоврядування на території Лубенського повіту було створено 9 волостей. С. Шеки ввійшли в склад Снітинської волості Лубенського повіту, а с. Хитці  - до складу Сенчанської волості Лохвицького повіту. В той час церкви залишались культурно – просвітницьким центром в селах.

    В с Хитці, Лохвицького повіту  в  1885 р. була церковна сторожка , церковна бібліотека, церковно – приходська школа. «Жалования в год священнику 300 руб., и псаломщику 100 руб. Церковь от Консистории в 150 верстах. Прихожан 523 душ мужеского пола и 518 душ женского пола.»  

      Проведені реформи в галузі управління, військовій та фінансових справах, а також в сфері освіти. « За положенням про початкові училища» з літа 1864 р. вводилась єдина система початкової освіти. Програма початкової школи була обмеженою: « Закон Божий», церковні співи, грамота, арифметика, географія та малювання. Створювати початкові школи дозволялось як державним , так і приватним особам, але керівництво і контроль за навчальним процесом  покладалось на повітові та губернські шкільні ради. Рішення на відкриття церковно приходських шкіл приймали на сільських сходах мешканці того населеного пункту, де вона відкривалась.  Встановлено по спогадам старожилів с. Шек, що трикласна  початкова  школа була  відкрита в 1908 р. а раніше була  відкрита церковно – приходська школа в с. Хитцях. В цей  період все більше відкривали.сь по волостям і повітам Полтавщини безкоштовні бібліотеки -читальні для сільського населення.   В 1912 р. в с. Хитцях відкрили початкову школу і облаштували учительську кімнату, а бібліотекою завідував Фадей Романович Пугач.  Радянську владу на території с. Шеки і Хитці проголосили в січні 1918р  . Не зважаючи на революцію , військові дії вели до зміни влади. Сотні сімей сіл Хитців і Шек продовжували працювати на плодючих землях, вирощувати хліб, зберігати  вікові традиції  своїх козацьких предків.  Село Шеки, із центром сільської ради, війшли до  складу новоствореного Вовчинського району , а село Хитці, із центром сільської ради, війшло до складу  новоствореного Сенчанського району. 1921 рік був тим періодом, коли Україна після тяжкого періоду громадянської війни, хаосу та економічної розрухи, почала переходити до мирного будівництва.

   В ті далекі 20 – ті роки в селах пожвавилось будівництво нових житлових будинків та господарських приміщень. Хитцяни і шеківці збудували третину житлового фонду, який був зафіксований в  господарських книгах за 1946р.  Нова влада дбала не тільки про покращення господарської діяльності населення Лубенщини, а проходили також зміни в реформуванні народної освіт Зі списку дитячих закладів  Лубенського повіту на 1926 – 1927 навчальний рік.  

   В 1931 р. В Шеках були створені сільськогосподарські артілі «Надія»та «Червоний берег». Новостворені артілі були слабкими, мали низький рівень виробництва. Великий голод 1932 – 1933 років охопив значну кількість обласних територій   України. Засуха 1932 р. була значною. Було отримано досить низький урожай зернових, а картопля вродила лише у низинній місцевості.

   Згадує Заліська Ганна Максимівна.

   -1925 р. В селі все вродило, але змусили вивезти з дворів  все ,до жодної зернини. В той час в Шеках померло від голоду 155 чоловік,із них прізвища 140  встановити невдалося. Діти, які

залишились живими ,стали сиротами. На той час голова колгоспу Бугай Павло Артемович, з власної  ініціативі, організував у сільській конторі роздачу  в продуктів дітям .  Доглядали дітей – сиріт Заліська Ганна Іванівна і Величко Тетяна Іванівна до вересня 1941 р. –початку німецької  окупації. В пам'ять про невинно убієнних в 1993 році односельці поставили п’ятиметровий дубовий хрест, біля якого гранітна плита з написом « Жертвам голодомору 1932 – 1933 рр.»

     Мирну працю радянських людей порушив початок Великої Вітчизняної війни. На другий день після початку бойових дій, на виконання Указу Президії Верховної Ради СРСР розпочалась мобілізація військовозобов’язаних.  Із с. Шеки було мобілізовано більше 20 чоловік. В перші дні війни із колгоспів, згідно мобілізації матеріально – технічних ресурсів, було відправлено живу тяглову силу і вози.  Війна вносила свої сурові зміни в повсякденне життя хитцян і шеківців. В першій половині вересня 1941 р. вогняний вал війни дійшов до р. Сули. Німецькі танкові і моторизовані дивізії зімкнули кільце оточення чотирьох армій Південно-Західного фронту. В оточення потрапили сотні тисяч бійців і командирів із  бойових частин, а також велика кількість тилових служб, цивільних організацій, які хотіли прорватися на Схід. В районі Хитці і Шеки проривались оточенці у другій половині вересня.

   В кінці вересня на території Лубенщини бyло встановлено німецький окупаційний режим.В перші окупаційні дні німці призначили на загальних громадських зборах старост і організували місцеву поліцію. Проводився перепис колгоспного майна. Німці не знищили колгоспний лад, як очікувало багато селян, а зберегли його, дещо змінивши форму і назву. В Хитцях і Шеках були створені «громадські двори». Праця в них була обов’язковою для всього працездатного населення.    Згадує Заліська Ганна Максимівна.

-У Хитцях людей гонили на роботу, ніхто нічого не платив, а як запізнився хоч на хвилинку, то отримував нагайку. Восени 1941 р. німцями були з6арештовані сільські активісти і відправлені у Лохвицький- Заліський М.С., Тимошенко С.П., Олійник Т.С., Рудень А.С., Ткаченко М.П. Пробули вони там півроку. Додому відпускали невеликими групами по 2 по 3 чоловіки, щоб вони не організовували ніякого підпілля. В Шеках були заарештовані активісти Купрій С.С., Купрій О.Т. і Купрій М.С. Вони були залишені для підпільної роботи. В тюрмі в м. Гадяч загинув  Купрій С.С.  З 1942 року  працездатне населення відправляли на примусові роботи в Німеччину. Із Шек було вивезено 69 жителів. Із Хитців, по неповним даним, 29 чоловік , із них загинули в німецькій неволі Пихтін М.Д., Євдошко В.А., Лисенко К.Й.

  16 вересня 1943 р. частинами 47^го стрілецького корпусу  40-ї армії Воронежського фронту  було визволено с. Хитці, а через день і с. Шеки. 

      Вже з перших днів після визволення почалась мобілізація всього чоловічого населення до лав Червоної Армії. З с. Шек було відправлено в Сенчанський районний комісаріат 83 чоловіки.  Села після двохрічної окупації поступово і тяжко почали відроджуватись. Уже пізно восени почалась перша мобілізація сільської молоді  на роботи в промисловості, в першу чергу  на відбудову шахт Донбасу. Із жителів Шек були відправлені : Кириченко Є.Г, Зозуля М.Ф., Кравченко І.Т., Кравченко К.І., Матвієнко Г.П., Купрій І.А., Тонконоженко В.А., сімя Руденко Н.Х. із трьох чоловік. Пізніше в 1945 – 1947 рр. на шахтах Донбасу працювали Купрій І.А., Купрій К.А., Кулін М.І., Кулін Я.І.

       Закінчилась Велика Вітчизняна війна. Дорога  до довгоочікуваної Перемоги для нашого народу дорого коштувала. В кожному селі стоять символічні пам’ятники своїм односельчанам, які не повернулися із фронтів війни до рідних домівок.

Зведена статистична таблиця на уродженців Шеківської сільської ради ,  що загинули в рядах Червоної Армії в Великій Вітчизняній війні.

 Повоєнне відродження було тяжким   Неврожай1946 – 1947 років дуже запам’ятався  . В ці роки людей померло менше ніж в 1932 – 1933 рр.   В Шеках в      1962 р. села Хитці і Шеки, в зв’язку з укрупненням районів Полтавщини, війшли в склад Лубенського району.

    В 1968 р. в Хитцях був побудований новий сільський клуб, а в 1976 перейменований в будинок культури.

   Тут працював хоровий колектив в складі 35 чоловік з  художнім керівником Муравським В.Г. Також працювали гуртки художньої самодіяльності: танцювальний, драматичний, інструментальний. 

     В 1982 р. в  с. Шеки відкрили восьмирічну школу, директором якої призначили Гужвія О.Г., а через два роки Лубенця В.А. У 2011 р. школу було реорганізовано. 

 Багато зробив для жителів рідного села голова колгоспу ім. Кірова   Міщенко М.І. з 1980 по 1997 роки. В цей період в Шеках почали функціонувати млин, крупорушка, олійниця, пилорама, плотня, інкубаційний цех; були заасфальтовані сільські дороги  в с. Шеках і Хитцях, прокладено водопровід, повністю газифіковано села, продовжувалось будівництво житла для молодих спеціалістів.

   Занепад економіки України в 90^х  роках ХХ ст. звів зусилля керівництва колгоспу та жителів сіл  нанівець.

   В новому ХХІ ст., по даним 2009 року, населення Шеківської сільської ради складає 514 чоловік, з них:

  В с. Шеках проживає – 306;

  В с. Хитці – 208.

  Дворів в с. Шеки – 141, в с. Хитці – 104.

   В с. Шеки функціонує  два магазини з підприємницькою діяльністю, фельдшерсько-акушерський пункт,аптека.

 В с. Шеки функціонує сільський будинок культури, бібліотека ( книжний фонд 6,63 тис. одиниць).

 Діюча Свято – Миколаївська церква.

  Деякі світлини були використані з інших сайтів.